ОСВІТА ВСІМ ВІДКРИВАЄ ШЛЯХ У МАЙБУТНЄ

Не всім українцям відомий термін «інклюзивна освіта», а тим часом для батьків особливих діток це мрія і мета, що дасть змогу їхнім дітям здобути повноцінну освіту, спілкуватись зі «звичайними» однолітками і, врешті-решт, це – квиток у нормальне майбутнє, в якому є кар’єра та друзі.

Інклюзивна освіта передбачає, що діти з обмеженими можливостями навчатимуться в загальноосвітній школі. У більш широкому сенсі цей термін стосується не тільки дітей-інвалідів, а й  малюків із деякими проблемами здоров’я та психічними особливостями (без інвалідності), дітей іншого, не притаманного більшості соціуму, в якому вони зростають, віросповідання, а також усім тим, для кого навчання у звичайній школі пов’язане з низкою труднощів і складною адаптацією, неможливою без сторонньої допомоги.

В Україні інклюзивна освіта зараз набирає обертів, і її впровадження ускладнюється не тільки через фінансові, а й через психологічні труднощі. Більшість нинішніх учителів і батьків «родом» із Радянського Союзу, де принцип навчання особливих дітей був однозначним – окремо в спеціальному інтернаті, інакше дитині буде дуже важко, та й решті ніяково. Тепер, коли ми на досвіді розвинутих країн переконалися, як інклюзія може допомогти особливим дітям і позитивно вплинути на їхніх однолітків, подібну модель освіти намагаються впровадити і в Україні.

Для успішного впровадження інклюзивної освіти необхідне її просування на трьох рівнях:

• вищому (розробка нової освітньої програми та законодавчої бази);
• середньому (на рівні місцевої влади та громадських організацій, фондів);
• нижньому (на рівні конкретної школи, вчителів і батьків).

Проблеми, які доводиться вирішувати на рівні конкретної школи, здебільшого пов’язані з браком коштів. Адже заклад, де впроваджуватимуть інклюзивну освіту, має бути обладнаний спеціальними ліфтами і пандусами для дітей з фізичними проблемами, крім того, особливим дітям часто потрібні люди, які допомагали б їм у засвоєнні шкільної програми. Вчителі інклюзивної школи повинні пройти спеціальну підготовку, а з батьками однокласників особливих дітей має попрацювати психолог. І все це потребує чималих фінансів і роботи великої кількості ентузіастів. Можливо, саме тому таких шкіл в Україні поки що небагато. Проте робота триває і надія є.

Довідково

Україна ратифікувала Конвенцію про права інвалідів 16 грудня 2009 року, а з 6 березня документ набув чинності в нашій державі. Конвенція ООН «Про права інвалідів» містить основоположні принципи впровадження інклюзивної освіти.