Страницы

пятница, 22 апреля 2016 г.

КРИЗА 3 РОКІВ


 До мене звернулася за консультацією  мама, яка має трьохрічну дитину . Вона помітила, що її донька стала вперта, непокірлива. І це її дуже хвилює. Прийшлось мамі нагадати про кризу 3 років. 
Що ж таке криза 3 років?
        Криза 3-х років – межа між раннім і дошкільним дитинством – один із найбільш важких моментів у житті дитини. Це руйнування, перегляд старої системи соціальних відносин, криза виділення свого  « Я»,за Д.Б.Ельконіним. Дитина, відділяючись від дорослих, намагається встановити з ними нові, більш глибокі стосунки.
        Зміна позиції дитини, зростання її самостійності та активності, вимагають від дорослих своєчасної перебудови. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають власне кризові явища, як проявляються у взаєминах із дорослими.
1.      Негативізм. Дитина негативно реагує на саму дію або прохання дорослого. Вона не робить чогось тільки тому, що це запропонувала їй певна доросла людина. Взагалі негативізм вибірковий: дитина ігнорує вимоги одного члена сімї, а з іншими досить слухняна. Головний мотив дії – зробити навпаки, тобто прямо протилежне тому, що їй сказали. На перший погляд здається, що так поводить себе неслухняна дитина будь-якого віку. Але при звичайній неслухняності вона чогось не робить тому, що саме це їй робити не хочеться. Якщо ж їй запропонувати інше заняття, цікаве і приємне для неї, вона тут же погодиться. При негативізмі події розвиваються інакше. Поведінка дитини визначається не бажанням, а відносинами з іншою, дорослою людиною.
2.      Упертість. Це реакція дитини, яка наполягає на чомусь не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона сама про це сказала дорослим і вимагає, щоб з її думкою рахувались. Її початкове рішення визначає всю її поведінку, і відмовитися  від цього рішення навіть при змінених обставинах дитина не може. Упертість – це настійливість, з якою дитина наполягає на тому, чого їй не так уже й хочеться, або зовсім не хочеться, або давно перехотілося.
3.      Непокірність. Близька до негативізму і впертості, але має свої специфічні особливості. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а проти всієї системи взаємин, яка склалася в ранньому дитинстві, проти прийнятих у сімї норм виховання. Дитина прагне наполягати на своїх бажаннях і незадоволена всім, що їй пропонують і роблять інші.
4.      Свавілля. Прагнення до емансипації від дорослого. Дитина сама хоче щось робити. Почасти це нагадує кризу першого року, але там дитина прагне до фізичної самостійності. Тут мова йде про більш глибокі речі – про самостійність наміру, замислу. Але під час кризи неадекватна можливостям дитини і викликає додаткові конфлікти з дорослими.
5.      Протест-бунт, який проявляється в частих сварках з батьками. У деяких дітей конфлікти з батьками стають регулярними, вони немовби постійно знаходяться у стані війни з дорослими.
6.      Деспотизм може виникати у сімї з єдиною дитиною. Дитина жорстко проявляє свою владу над оточуючими її дорослими, диктуючи, що вона буде їсти, а що не буде, може мама піти з кімнати, чи ні і т.д.
Ревнощі, які виникають замість деспотизму, якщо в сім’ї є декілька дітей. Та ж тенденція до влади тут виступає як джерело ревнивого, нетерплячого ставлення до інших дітей, які не мають майже ніяких прав у сімї, з точки зору юного деспота.
7.      Обезцінення дорослих, коли в очах дитини обезцінюється те, що було звичним, цікавим, дорогим колись. Трирічна дитина може почати лаятися ( обезцінюються старі правила поведінки), відкинути або навіть зламати улюблену іграшку, запропоновану невчасно ( обезцінюються старі прихильності до речей) і т.д.
        Всі ці явища свідчать про те, що у дитини змінюється ставлення до інших людей і до самої себе. При правильному вихованні, коли своєчасно помічаються зростаючі можливості дитини і задовольняється потреба у нових формах діяльності та взаєминах з дорослими, період важковиховуваності, безумовно, скорочується.

        Криза 3-х років – явище минуще. Але пов’язані з нею новоутворення відокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими людьми, поява особистих дій і усвідомлення « Я сам» - важливий крок у психічному розвитку дитини.


З найкращими побажаннями Діна Борисівна Тимошенко-Ушакова  (дефектолог-логопед, психолог, сурдопедагог).Телефони: 92-226, 0633955011, 098-602-90-21
Скайп: pmpk_irpin E-mailpmpk_irpin@ukr.net

www.facebook - сторінка Ірпінська психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК)


Комментариев нет:

Отправить комментарий