ЩОБ ДИТИНА ЗАГОВОРИЛА

Інтенсивний і найсприятливіший період у розвитку мовлення дитини припадає на перші три роки життя. Саме в цей період усі функції центральної нервової системи в процесі природного їх формування найлегше піддаються тренуванню й вихованню. Якщо умови розвитку в цей час несприятливі, то формування мовленнєвої функції настільки спотворюється, що в подальшому не завжди вдається в повному обсязі сформувати повноцінне мовлення.

Об’єктивних передумов для розвитку дитячого мовлення чимало, й усі вони закладаються задовго до появи дитини на світ. Окрім спадкових чинників слід зважати й на те, як спілкувалися батьки зі своїм іще не народженим малюком. Ідеться не про смислове наповнення слів, а про їх емоційно-інтонаційний характер, про побажання, мрії та сподівання, які вкладаються в лагідне словесне звертання до бажаної й очікуваної дитини. Украй важливо також те, якою мовою звертаються батьки до свого маляти, адже саме цю мову він засвоїть як рідну.

Будь-які контакти дорослого з дитиною мають супроводжуватися мовленням. Ми називаємо їх грою, грою-забавою, позаяк малюк з близькими в грі спілкується чи діє, і на тлі гри відбувається комунікативний процес. Час спілкування не обмежується й цілковито залежить від готовності дитини, від її бажання й активності.

Важливо забезпечити такі передумови розвитку мовлення дітей:

• необхідно цікавитися віковими особливостями дитини в спеціаліста;
• уможливити періодичне спілкування дитини з однолітками, спонукаючи їх до комунікативної активності;
• забезпечувати дитині спокійний темп життя;
• створювати навколо малюка атмосферу доброзичливості, терпимості, любові й захищеності попри її успіхи чи невдачі в мовленнєвому зростанні;
• уникати суворих запитально-дисциплінарних зауважень «Хто тобі дозволив це брати?!», «Куди поліз?!», «Чому ти не слухаєшся?!»;
• потрібно активізувати загальну моторику малюка, розвивати м’язи пальців рук за допомогою пальчикової гімнастики;
• остерігатись уподібнення своєї мови до спрощено-спотвореного дитячого мовлення, намагатись говорити граматично правильно;
• створити й належно утримувати найпершу бібліотеку малюка — нехай його власністю будуть добре ілюстровані великогабаритні книжки.

Щоб дитина заговорила, слід зацікавити її, здивувати. Вона часто звертається до дорослого з різними проханнями, вимогами. Знаючи можливості її активного мовлення, не поспішайте одразу ж виконувати бажане для неї, реагуючи лише на крик, плач. Короткими запитаннями спонукайте малюка озвучити своє прохання. Не поспішайте на допомогу, коли він опиняється перед невідомим, але водночас пильно стежте за його безпечною поведінкою. Дайте йому час самому ознайомитися з чимось незнаним, «упіймайте» здивовано-запитальний погляд і лише тоді назвіть, поясніть «дивину».

Коли ж у мовленні малюка з’явиться перше слово? Не порівнюйте мовленнєві досягнення дитини та її однолітків, оскільки в кожного свій темп і термін оволодіння мовленням, свої індивідуальні особливості. Не впадайте в розпач, якщо інша дитина балакучіша. Річ у тому, що вона таки справді інша. Один малюк ще до року може промовляти понад 10 слів, а інший навіть на третьому році життя — жодного слова за нормального інтелектуального та психічного розвитку. Краще створюйте для дитини розвивальне середовище, незамінним елементом якого є дорослий — партнер у спілкуванні, у спільній діяльності. Передусім слід визначити причини тривалого мовчання. Уважно придивіться до малюка. Йому вже третій рік, і ви весь час були поруч. Що ж саме не дає йому змоги заговорити раніше?

ПРИЧИНИ ЗАТРИМКИ МОВЛЕННЯ В ДІТЕЙ

• Процес розуміння мовлення переважає над активною мовленнєвою діяльністю. Дитина все розуміє. Вона здатна показати рукою, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А той очікує від неї появи перших слів, не переймаючись потребою створення ситуацій дій предметами. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено і з розумінням слухає дорослого, то врешті-решт він заговорить. Це, найімовірніше, буде «прорив» мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.
• Етап оволодіння дитиною словами-назвами залишається незмінним. Дорослі просто називають предмети та об’єкти, які викликають у неї цікавість, і зовсім не пояснюють їхні ознаки та властивості, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання книжок, спільні ігри — епізодичні.
• Великий арсенал іграшок постійно поповнюється, захоплює дитину. Вона радісно реагує на дії з ними, проявляючи звукову активність. Дорослі ж уважають, що дитина вже здатна сама себе забавити й не набридати їм.
• «Дитячі» слова, спотворені через недостатню розвиненість м’язів артикуляційного апарату, з пропущеними звуками, викликають захоплення дорослих. Дитина помічає їхню радість і не намагається вдосконалювати свою звуковимову.
• Розуміючи жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки миттєво задовольняють її потреби. Тож дитині не потрібно докладати мовних зусиль. Тимчасове перебування з іншими дорослими, які її не розуміють, викликають у дитини роздратування, плаксивість. 

У 3 роки практично завершується анатомічне дозрівання мовленнєвих ділянок мозку. Дитина оволодіває основними граматичними формами рідної мови, накопичує лексичний запас. Тому якщо у 2,5–3 роки вона спілкується за допомогою лепетних слів і уривків лепетних речень («деві») (двері), «ути» (руки), «тина» (машина), потрібно терміново отримати консультацію в логопеда та перевірити фізіологічний слух, щоб не впустити найсприятливіший період у її мовленнєвому розвитку

З найкращими побажаннями Діна Борисівна Тимошенко-Ушакова  (дефектолог-логопед, психолог, сурдопедагог).Телефони: 92-226, 0633955011, 098-602-90-21

Скайп: pmpk_irpin . E-mail: pmpk_irpin@ukr.net

www.facebook - сторінка Ірпінська психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК)