Є багато різних підходів до розвитку дітей з особливими потребами - і Вальдорфська педагогіка, і методика Монтесорі; Глена Домана та ін.- більшість з них були розроблені саме для неповносправних дітей, а потім завоювали популярність і зараз з успіхом застосовуються у роботі з усіма дітками. Усі вони мають свою неповнорну філософію і гармонійно та всесторонньо впливають на усі сфери розвитку дитини.
Є ще багато специфічних підходів (тобто, лише для неповносправних) - наприклад, методика Боббатів - спершу вона розроблялась як фізична і йшла по нормальному розвитку дитини, але на даний час вона значно розширилась та доповнилась останніми науковими дослідженнями і тепер теж впливає на розвиток дитини з ДЦП всесторонньо.
Особливої уваги заслуговує Кондуктивна педагогіка (або ще її називають Системою Андраша Пето). Вона охоплює і дитину, і садок/школу, і дім... Враховує усі особливості і вибудовує систему розвитку дитини. На Україні ця педагогіка тільки починає розвиватись. Я була першою, хто почав застосовувати її на практиці. Якщо зацікавить - розповім детальніше.
Дуже цікавими є і сенсорний розвиток - він найбільше підходить для дітей з найважчими ураженнями. Це вплив світлом, звуками, рухом, різними тактильними подразниками (тепло-холод, гладке-шорстке, важке-легке....). Ще для таких важких форм застосовується методика Шерборн - це особлива форма взаємодії мами з дитиною, а також групки дітей для набуття досвіду невербального (без застосування слів) спілкування. Для дітей, яким важко рухатись самим, подружжя Кнілл розробили серію занять рухів під музику.
Комментариев нет:
Отправить комментарий