МОВЛЕННЄВІ ПОРУШЕННЯ

До таких порушень належать:

- дислалія (порушення звуковимови);

- порушення голосу (дисфонія та афонія);

- ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов'язане з

вродженим дефектом будови артикуляційного апарату);

- дизартрія (порушення звуковимови та мелодико-інтонаційної сторони

мовлення, зумовлені недостатністю іннервації м'язів артикуляційного

апарату);

- заїкання;

- алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене

органічним ураженням головного мозку);

- афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним

локальним ураженням головного мозку);

- загальний недорозвиток мовлення;

- порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія).

Більшість цих порушень усувається в дошкільному та молодшому

шкільному віці. Водночас, трапляються випадки, коли і в середніх та

старших класах ці розлади не подолані.

Учні з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні

відхилення у стані центральної нервової системи. Вони часто скаржаться на

головні болі, нудоту, запаморочення. У багатьох дітей спостерігаються

порушення рівноваги, координації рухів, недиференційованість рухів пальців

рук та артикуляційних рухів. Під час навчання вони швидко виснажуються,

втомлюються. Їм притаманні дратівливість, збудливість, емоційна

нестійкість. У них спостерігається нестійкість уваги і пам'яті, низький рівень

контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька

розумова працездатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження,

низьку оцінку чи несхвальні висловлювання вчителя чи дітей.

Особливу групу серед дітей з порушеннями мовлення складають діти з

розладами процесів читання і письма.

Труднощі сприйняття тексту (дислексія) характеризується як

нездатність сприймати друкований чи рукописний текст і трансформувати

його у слова.

При дислексії під час читання спостерігаються такі типи помилок:

заміни і змішування звуків, частіше близьких за акустико-артикуляційними

ознаками; побуквене читання; спотворення звуко-складової структури слова,

що проявляються у пропусках приголосних (при збігу) і голосних,

додаваннях, перестановках, пропусках звуків і складів; вади розуміння

прочитаного, які проявляються на рівні окремого слова, речення, тексту в

цілому (без розладів технічної сторони читання); аграматизми, що

проявляються на аналітико-синтетичному і синтетичному етапах опанування

навички читання (проблеми у використанні відмінкових закінчень, закінчень

дієслів, узгодження іменника й прийменника тощо).

Допомога таким дітям має бути комплексною і здійснюватися групою

спеціалістів: невропатологом, логопедом, психологом, педагогом.

Ефективність роботи значною мірою визначається своєчасністю вжитих

заходів та вибором оптимального методу й темпу навчання.

Порушення опанування письма – дисграфія – спотворення чи заміна

букв, викривлення звуко-складової структури слова, порушення злитого

написання слів і речень, аграматизми. В основу класифікації дисграфії

покладено несформованість певних операцій процесу письма:

- артикуляційно-акустична дисграфія проявляється в замінах,

пропусках букв, які відповідають пропускам і замінам звуків в усному

мовленні;

- дисграфія на основі порушення фонематичного розпізнавання

проявляється в замінах букв відповідних фонематично близьким звукам, хоча

в усному мовленні звуки вимовляються правильно; (робота щодо усунення

цих двох видів розладів спрямовується на розвиток фонематичного

сприймання: уточнення кожного звука, який заміщується, вироблення

артикуляційного та слухового образів звуків);

- дисграфія на основі порушення мовного аналізу і синтезу, що

проявляється у спотворенні звуко-буквеної структури слова, поділі речень на

слова;

- граматична дисграфія пов'язана з недорозвитком граматичної будови

мовлення (морфологічних та синтаксичних узагальнень);

(робота щодо усунення цих двох видів розладів спрямована на

уточнення структури речення, розвиток функцій словозміни, словотворення,

вміння аналізувати склад слова за морфологічними ознаками)

- оптична дисграфія пов'язана з недорозвитком зорового аналізу і

синтезу та просторових уявлень, що проявляється в замінах і спотворенні

букв на письмі, до оптичної дисграфії належить і дзеркальне письмо;

(робота спрямовуватися на розвиток зорових сприймань, розширення й

уявлення зорової пам'яті, формування просторових уявлень і розвиток

зорового аналізу і синтезу).

Заїкання – одне з найскладніших і тривалих мовленнєвих порушень.

Медики характеризують його як невроз (дискоординацію скорочень м'язів

мовленнєвого апарату). Педагогічне трактування: це розлад темпу, ритму,

плавності мовлення судомного характеру. Психологічне визначення: це

розлад мовлення з переважним порушенням його комунікативної функції.

Мовна судома перериває мовленнєвий потік зупинками різного характеру.

Судоми виникають тільки при продукуванні мовлення. Заїкання буває

невротичне та неврозоподібне.

При заїканні з дитиною працюють логопед, невропатолог,

психотерапевт, психолог, педагог. Лише команда, до складу якої входять ці

фахівці, може кваліфіковано розробити комплексні заходи щодо подолання

заїкання.

Логопед може призначити охоронну терапію – режим мовчання, а лікар

– проведення усього комплексу лікування, яке рекомендоване при

невротичних станах у дітей. Незалежно від форми заїкання, усім дітям

паралельно з логопедичними, необхідні заняття з логоритміки,

медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування.