,Стимулом до написання цього посту є
вчорашня переписка з мамою , яка має дитину з особливими освітніми потребми. Я й досі пам»ятаю її перший візит, всі наші розмови і зустрічі. З радістю
спостерігаю за їхіми досягненнями і перемогами! Люблю дивитися в розумні та щасливі очі дитинии, коли
зустрічаємося.
Адже моя робота - це не просто робота, а те місце, де тобі хочеться допомагати,
приходити на допомогу, розуміти, любити,
радіти! Коли
радієш кожному кроку вперед, кожній маленькій перемозі!
Я займаюсь освітою дітей з
особливими освітніми потребами уже понад 18 років. У нас з моєю донечкою (корекційним педагогом) – це сімейна справа.
Основна ціль нашої роботи – це соціалізація, навчання жити і контактувати з
соціумом. Дуже важливо, щоб діти навчились бути самостійними та могли
обходитись без нашої допомоги. Паралельно іде ціль:
корекційно-розвиткова робота відповідно
до потенційних можливостей дитини. І
звичайно-– це допомога батькам. Я вважаю, якщо батькам також дати
певні знання, необхідні навички роботи і спілкування з дітьми, то це може
кардинально змінити атмосферу в сім'ї.
Тому, не бійтесь звертатися до
спеціалістів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий