ЯК РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ ПРО ОСОБИСТІ КОРДОНИ

 Батьки, на карантині ви зараз багато часу проводите зі своїми дітьми. Чудова нагода, щоб обговорити життєво важливі речі.

ЯК РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ ПРО ОСОБИСТІ КОРДОНИ?

Про кордони її простору, та головне — її тіла? Адже це необхідно, щоб запобігти різним домаганням, фізичному та психологічному насильству.

Розпочинати такі розмови можна років з трьох.

⠀

Схема «Кола довіри», яка допоможе зрозуміло побудувати розмову з дитиною на цю тему.

⠀

Фіолетовий = Я

Мій особистий простір. Перше в найголовніше коло — це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, та тільки ми можемо вирішувати, хто може до нас торкатися. Ніхто не повинен робити це без дозволу. Навіть коли ви хочете поцілувати своїх дітей, запитайте «Можна тебе поцілувати?». І не ображайтеся, якщо вони не хочуть.

Це ЇХ ТІЛО та ЇХ ПРАВО.

Синій = Сім‘я

Це коло нашої сім'ї та тих, кого ми любимо. Але навіть ті, кого ми любимо, не повинні порушувати наший особистий простір. Ми не зобов'язані терпіти неприємні дотики навіть від близьких. І ми самі повинні поважати їх простір.

Зелений = Друзі

Дружба дуже важлива та охоплює спільні ігри, розмови, веселощі, іноді дружні обійми. Але обійми тільки при спільній згоді. Не всі діти в садочку чи в школі — це друзі. Поговоріть з дітьми про те, що друзі — це про довіру, близькість, але не про маніпуляції типу «Не даси іграшку / не знімеш шапку/ не покажеш попу — не буду дружити».

⠀ Жовтий = Знайомі

Це ті, кому ми махаємо рукою при зустрічі, з ким знайомі та не дуже близькі. Це можуть бути діти зі спортивної секції або друзі батьків. З такими людьми дистанція більше, ніж з друзями. І ми цю дистанцію повинні поважати.

Помаранчевий = Люди

від яких ми чекаємо професійної допомоги. Ці люди можуть допомогти нам, коли нам це необхідно, але вони не наші друзі. Продавці в магазині, вчителі, вихователі, поліцейські, лікарі.

Обговоріть з дитиною в яких ситуаціях у кого просити допомоги. Обов'язково скажіть, що нормальний дорослий не буде просити допомоги у дитини! «Дівчинка, допоможи пакет в під'їзд занести», «Хлопчик, допоможи знайти кошеня». Від таких дорослих потрібно бігти! Нормальні дорослі просять про допомогу тільки дорослих!

Червоний = Незнайомці

Ми не знаємо цих людей. Навіть якщо вони говорять, що знають нас або називають нас на ім'я. «Машенька, привіт, я подруга твоєї мами, давай я тебе додому відведу».

Головне — не те, що вони знають нас, а те, що МИ НЕ ЗНАЄМО їх.

Не всі чужі люди погані, але ми незнайомі, ми не знаємо погана людина перед нами чи хороша. З незнайомцями не можна розмовляти та розповідати їм про себе та близьких.

Не потрібно відповідати на їхні запитання. Ніколи нікуди з ними не йти!

Намалюйте разом з дітьми ці кола, по черзі розфарбуйте їх, промовляючи різні ситуації.

Та постійно повторюйте: якщо тобі некомфортно — сміливо говори СТОП, НІ.

Ніхто не може торкатися до тебе без твоєї згоди. Ти теж не повинен порушувати чужий особистий простір без дозволу. Якщо щось йде не так — розкажи дорослим, батькам, вихователям, вчителям. Не шукай рішення сам, не приховуй, не соромся! Не бійся говорити. Не бійся питати. Ми завжди на твоєму боці.

Бережіть себе та своїх рідних

Ми продовжуємо використовувати онлайн-технології

 Ми продовжуємо використовувати онлайн-технології. Сьогодні спілкувалися з вчителями-логопедами і вчителями -дефектологами у мережі ZOOM

Подростковая депрессия

 

Створіть публічний допис…

Кімната

Світлина/відео

Позначити людей

Активна

Діна Тимошенко-Ушакова

Адміністратор

+1

  · 1 хв  · 

Сегодня хочу поговорить о очень важной теме-депрессия в подростковом возрасте. Она очень актуальна сейчас, в условиях карантина. Очень важно не упустить время и вовремя помочь.

Около 11 % подростков страдают депрессивными расстройствами в возрасте до 18 лет. Девочки чаще, чем мальчики, склонны к депрессии. Риск развития депрессии увеличивается по мере взросления ребенка. По данным Всемирной организации здравоохранения, большое депрессивное расстройство является ведущей причиной инвалидности среди населения в возрасте от 15 до 44 лет и одной из ведущих причин смертности в этом возрасте. Считается, что около 20 % подростков будут испытывать подростковую депрессию, не достигнув зрелого возраста, от 10 до 15 % из них постоянно имеют отдельные симптомы депрессии, а 5 % — страдают от клинически выраженной депрессии. 8,3 % подростков страдают от депрессии в течение не менее одного года. От 20 до 40 % подростков будут иметь более одного эпизода в течение двух лет, а 70 % — более одного эпизода до начала взрослой жизни.

Средняя продолжительность эпизода депрессии у детей и подростков составляет от 7 до 9 месяцев.

В этот период у детей отмечается грусть, они теряют интерес к формам деятельности, которые им нравились до этого, они начинают винить себя в своих неудачах, критиковать себя и начинают ощущать, что их критикуют другие. У них появляется чувство отверженности, безнадежности, появляются мысли о том, что не стоит жить, мысли о самоубийстве. В состоянии депрессии подростки часто становятся раздражительными, что нередко может приводить к агрессии. Они теряют в себе уверенность, появляются проблемы с концентрацией внимания, они ощущают недостаток энергии и мотивации, что в конечном итоге ведет к нарушению сна.

Подростки и дети, у которых возникают проблемы внутри семьи или в стенах школы, на самом деле могут находиться в состоянии депрессии, но они не знают об этом и не понимают, что с ними происходит.

У детей и подростков часто может снижаться или пропадать интерес к деятельности или развиться неспособность получать удовольствие от ранее любимых занятий.

Также могут наблюдаться изменения в питании, режиме сна и бодрствования. Нарушения сна могут проявляться как в просмотре социальных сетей всю ночь напролет, так и в трудностях пробуждения и частых опозданиях в школу. Ребенок может быть сонлив на протяжении всего дня.

Это может быть первым шагом для понимания родителями, что у ребенка есть проблемы и он нуждается в помощи.

Приведу пример от человека, который страдал депрессией:

"На что похожа депрессия?

Удивительное дело, но когда у меня не было депрессивного состояния, я не понимал смысла слов, которыми описывалась депрессия. Пережив ее, я верю — любой потенциальный клиент узнает это состояние моментально. Остальные будут говорить «соберись, тряпка». Описать нельзя, можно только пережить. Но, как и остальные, я попробую сформулировать.

Депрессия — состояние, уничтожающее вашу волю. Для внешнего наблюдателя она похожа скорее на лень с нерешительностью, чем на грусть, с которой ее обычно сравнивают.

Человек не чувствует в себе не то что желания — возможности совершить даже самое простое действие. Многие здоровые люди легко могут представить себе нежелание сделать утром зарядку, почти переходящее в невозможность. Теперь усильте это ощущение и примените его к таким вещам как встать, выпить стакан воды или почистить зубы.

Так как на страдающего постоянно давит внешний мир, постоянно заставляя делать те или иные вещи, он может замкнуться в себе или, напротив, быть раздражительным.

На все это часто наслаиваются различного рода зависимости. Чаще всего — пищевая (пирожные, сладости и фастфуд на короткое время обеспечивают кажущийся прилив сил) или игровая (получить ощущение прогресса в игровом пространстве гораздо проще, чем в реальной жизни).

Ежедневно тратить по два часа на ВЫБОР игры, в которую я хотел бы поиграть, и так ни на что не решиться из-за отвращения — легко."

Будьте внимательны к своим подросткам!

Що треба знати про малюків з аутизмом

 👧🧒

 2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про аутизм. Розлад спектру (РАС) за визначенням класифікації DSM 5 – це порушення у сфері комунікації та стереотипна поведінка. Причому проявлятися вони можуть по-різному. Тому і описують ці порушення як спектр. Діти з РАС можуть бути зовсім різними. І симптоми можуть відрізнятися.

 Часто батьки не хочуть приймати  проблему і мають багато заперечень, коли   намагаються звернути увагу на те, що у малюка є складнощі у комунікативній сфері.

1️⃣  «Він дуже розумний. Він рахує у два роки до 100 і знає усі кольори». 

Аутизм – це не про інтелект. І багато малюків з РАС мають високий інтелект, а у деяких знаннях і вміннях сильніші за однолітків. Але це про комунікацію. Якщо малюк не звертається з проханням до вас, а намагається дістати предмет, не помічаючи нічого навколо. Якщо вашу руку малюк використовує як інструмент, з проханням піти звертається до дверей, а іграшку просить у іграшки, а не у вас. Якщо малюк не ділить з вами увагу,  коли ви привертаєте її, не ділиться своїми емоціями через погляд – розкажіть про це лікарю.

У 18 місяців малюк має користуватися вказівним жестом. А лікар має про це спитати. Якщо жесту немає, це привід насторожитися.

2️⃣  «Він не виставляє предмети у ряд. Він грається конструктором».

Не обов'язково малюк має робити так, як пишуть у книзі про аутизм. Але стереотипна поведінка може проявлятися в просторі одних і тих самих дій. Малюк складає конструктор знову і знову. Дивиться один і той самий мультик. Їсть одну й ту саму їжу і на вулиці гуляти треба одним і тим самим маршрутом. Якщо так відбувається, обговоріть це з педіатром. 

3️⃣  «Він розуміє тільки те, що хоче розуміти, а в інших випадках прикидається «глухим».

Так, кожен малюк може зосередитися і не реагувати. Але якщо він не реагує на дійсність (пробіг кіт, щось впало), побудував башту, склав пазл  і не ділить емоцію з вами, не шукає емоційного підкріплення – скажіть про це лікарю.

Якщо малюк у 1,5 роки не розуміє прохання, звернену мову, вам може здаватися, що він «морозиться» – але зверніть увагу лікаря на це. 

4️⃣  «У нього такий характер». 

Так, криза двох років, коли дитина випробовує кордони та інтенсивно демонструє негативну поведінку, може виснажувати. Але якщо будь-який інакший сценарій – одяг, маршрут, їжа –викликає негативну поведінку, поговоріть про це з лікарем.

5️⃣  «Він же говорить реченнями. Повторює цілі мультфільми». 

Мовлення – це не завжди комунікація. Це міф, що діти з РАС не говорять. Вони можуть говорити багато, повторювати за вами або мультиками. Але якщо  при цьому малюк не кличе вас, не просить словами, не вживає слова в контексті ситуації – скажіть про це лікарю. 

Так само, якщо малюк не говорить, але активно вживає для комунікації жести, міміку, доносить до вас свої прохання, це навряд РАС. 

6️⃣   «Він дуже хитрий, собі на умі». 

Якщо малюк у 1,5 роки не повторює ваші дії, не імітує елементи сюжету у грі, якщо його ігри одноманітні, повторюються з дня на день – скажіть про це лікарю.

7️⃣  «Він просто у нас тут маленький начальник».

Малюк з РАС може встановлювати свої правила і всіх контролювати. Буває, що всі вдома мають рухатися і сидіти тільки у визначених місцях, а зміна сезонного одягу батьків здатна призвести до істерики на пару годин і відмови виходити на вулицю. Батьки можуть сміятися над такою поведінкою чи, навпаки, злитися на малюка, але варто з'ясувати, чи не потребує він допомоги.

8️⃣  «Я не хочу йому діагноз».

Коли ми говоримо про комунікативну сферу, йдеться перш за все про вчасну допомогу. Малюк з РАС не має вроджених умінь спілкування. Але раннє втручання допомагає цього навчитися. Чим довше заперечувати проблему, тим довше малюк буде без допомоги і тим важче буде йому адаптуватися до соціуму.

 Сенсорна чутливість, чутливість до звуків, поверхова «польова» поведінка, відсутність зорового контакту, стереотипні рухи, наприклад, махання руками, біг по колу – теж привід поговорити з лікарем. 

❓ Як допомогти малюку з РАС?

✅ Денверська модель раннього втручання, АВА-терапія, Dir Floor time – ефективні методи допомоги. 

Нехай малюки будуть щасливі!💟👩‍⚕️