ДИФЕРЕНЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТЕРТОЇ ФОРМИ ДИЗАРТРІЇ

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. 

Діагностика стертої форми дизартрії може викликати певні труднощі. У цих випадках  завжди допомагають функціональні проби, запропоновані О.М.Мастюковою:

Проба 1. Дитину просять відкрити рот, висунути язик уперед, утримувати його  нерухомо по середній лінії й одночасно слідкувати очима за предметом, який логопед рухає вправо-вліво. Проба є позитивною і свідчить про дизартрію, якщо язик рухається в сторону предмета.

Проба 2. Дитину просять виконувати артикуляційні рухи язиком, поклавши при цьому руки на її шию. При найбільш тонких диференційованих рухах язика відчувається напруження м’язів шиї, а інколи й легке закидання голови, що свідчить про дизартрію.
Стерта форма дизартрії за своїми ознаками є дуже подібною на поліморфну дислалію і найчастіше діагностується після п’яти років. Дітям, симптоматика яких відповідає стертій формі дизартрії, необхідно проконсультуватися у невролога для уточнення або спростування діагнозу та призначення адекватного лікування, тому що в даному випадку методика корекційної роботи має бути комплексною і передбачати: медичний вплив, психолого-педагогічну допомогу, логопедичну роботу. Для раннього виявлення цієї форми дизартрії та правильної організації корекційної роботи необхідно знати симптоми, що характеризують це порушення та причини його виникнення. Опишемо їх.

  Можливі причини виникнення стертої форми дизартрії:

1. Під час внутрішньоутробного розвитку:  гострі та хронічні інфекції;  інтоксикації; токсикози; резус-конфлікти; гіпоксії (кисневе голодування).
2. Під час пологів:  асфіксія; пологові травми; крововиливи при стрімких або затяжних пологах.
3. У ранньому віці дитини інфекційні хвороби нервової системи (менінгіти, менінгоенцефаліти).

У перший рік життя такі діти перебувають під наглядом  невролога, їм призначають медикаментозне лікування і масаж. У діагнозі до року зазначена  ПЕП (перинатальна енцефалопатія). А після року діагноз або знімають, або ставлять ММД (мінімальна мозкова дисфункція). Розвиток усіх цих дітей, як правило, є задовільним; невропатологи більше не спостерігають їх, бо діти вважаються здоровими. 

Наш досвід роботи з дітьми-логопатами свідчить, що вже під час обстеження дітей 5-6 років зі стертою формою дизартрії, виявляються специфічні симптоми, на які треба звернути увагу. Зупинимось на них.    

Загальна моторика: діти незграбні, обмежений обсяг активних рухів, швидка стомлюваність при навантаженняхДрібна моторика рук: діти пізно і з великими труднощами опановують навички самообслуговування: не можуть застебнути ґудзика, розв'язати шарфа і т.д. Особливо помітною є моторна незграбність рук на заняттях з аплікації та із пластиліном. Дітям дуже важко або просто неможливо без сторонньої допомоги виконати рухи за наслідуванням, наприклад, "замок" - скласти кисті рук разом, переплітаючи пальці та інші вправи пальчикової гімнастики. Зі слів батьків, багато дітей до 5-6 років не цікавляться іграми з конструктором, не вміють гратись із дрібними іграшками, не збирають пазли. Отже, у них із затримкою розвивається готовність руки до письма, як наслідок, у дітей шкільного віку спостерігаються труднощі при оволодінні графічними навичками.

Особливості артикуляційного апарату: у дітей зі стертою формою дизартрії спостерігається паретичність  -  мляві губи, кутики рота опущені, під час мовлення губи залишаються млявими

Спастичність м'язів виявляється так: обличчя амімічне, його м’язи на дотик є твердими, напруженими. Губи в напівпосмішці: верхня губа притискається до ясен. Багато дітей не можуть зробити губами трубочку. Язик при спастичному симптомі часто змінений за формою: товстий, без вираженого кінчика, малорухомий. 

Гіперкінези виявляються у вигляді тремтіння язика й голосових зв'язок при навантаженнях
Апраксія виявляється в неможливості виконання певних рухів артикуляційного апарату або в переключенні від одного руху до іншого.
Девіація, тобто відхилення язика від середньої лінії, спостерігається при логопедичній гімнастиці (при утриманні пози, переключенні).

Гіперсалівація (підвищене слиновиділення) може спостерігатися лише під час мовлення. Діти не справляються із салівацією, не заковтують слину.

Діти зі стертою формою дизартрії за інструкцією виконують усі вправи логопедичної гімнастики, але якість артикуляційних рухів страждає, спостерігається їх змазаність, нечіткість; слабкість напруги м'язів, аритмічність, зниження амплітуди рухів, швидка стомлюваність та ін. Це й призводить під час мовлення до перекручування звуків, їхнього змішування і погіршення в просодичної сторони мовлення.

Звуковимова при стертій дизартрії характеризується: змішуванням, плутанням, заміною й відсутністю звуків, тобто як і при дислалії. Найпоширенішим дефектом є порушення вимови свистячих та шиплячих звуків, досить часто зустрічається міжзубна вимова, бічні призвуки. Звуки при стертій дизартрії ставляться так, як і  при дислалії, але вони набагато важче  автоматизуються  і  вводяться в мовлення. Діти зазнають труднощів у вимові слів складної складової структури, спрощують звуконаповнюваність, пропускаючи деякі звуки при збігу приголосних.

Просодика. Інтонаційна виразність мовлення дітей є різко зниженою. Страждає голос, голосові модуляції за висотою, силою, ослаблений мовленнєвий видих. Порушується тембр мовлення, з'являється носовий відтінок у мовленні. Темп мовлення часто є прискореним. При декламуванні віршів мовлення дитини монотонне, поступово стає малозрозумілим, голос згасає. У спонтанному мовленні голос дітей стає тихим, вони не можуть за наслідуванням змінювати висоту і силу  голосу, імітуючи голоси тварин.

Досить часто зустрічаються  діти з достатнім самоконтролем, у яких не спостерігається порушень звуковимови, слова вони вимовляють скандовано, тобто по складах, і на перше місце виступає тільки порушення просодики. 

Складна структура мовленнєвого порушення при стертій  формі дизартрії потребує комплексного підходу в організації та проведенні корекційної роботи та містить: медичний вплив; психолого-педагогічну допомогу; логопедичну роботу.    

Система логопедичного впливу при даній формі дизартрії має комплексний характер і передбачає:
І. Корекцію фонетико-фонематичних порушень:
1) розвиток дрібної моторики та моторики артикуляційного апарату;
2) формування й автоматизація правильної артикуляції звуків мовлення;
3) формування інтонаційної виразності мовлення;
4) формування сприйняття усного мовлення.
ІІ. Розвиток лексико-граматичної будови мовлення.
Проблеми диференціальної діагностики стертої дизартрії, організації логопедичної допомоги дітям даної категорії залишаються актуальними, враховуючи, що це одне із самих поширених мовленнєвих порушень, які зустрічаються в  логопедичній практиці, та недостатність розроблення питань  діагностики та змісту корекційної роботи як в теоретичному, так і в практичному плані. А своєчасне виявлення та  корекція  порушень при стертій формі дизартрії  є необхідною умовою психологічної готовності дітей до засвоєння шкільних знань.    

Консультацію можна отримати у Діни Борисівни Тимошенко-Ушакової  (дефектолога-логопеда, психолога, сурдопедагога) за телефонами: 92-226, 0633955011.

Скайп: pmpk_irpin . E-mail: pmpk_irpin@ukr.net, сайт http://ydacha.net/,

www.facebook - сторінка Ірпінська психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК)