Лютий 2016 р.
СИНДРОМ АСПЕРГЕРА
Синдром
Аспергера представляє собою розлад аутистичного спектру, що
характеризується специфічними труднощами соціальної взаємодії. Дитина з
синдромом Аспергера відчуває проблеми з невербальною комунікацією, встановленням
та підтримкою дружніх контактів.
Синдром Аспергера в дитини – це загальне порушення розвитку, при якому здатність до
соціалізації є відносно збереженою.
Характеристика синдрому Аспергера
Синдром Аспергера є складним
загальним порушенням, яке накладає відбиток на всі сторони особистості дитини.
Структура розладів включає труднощі соціалізації, вузьконаправлені, але
інтенсивні інтереси, особливості мовного профілю та поведінки.
Розлад
соціальної поведінки в дитини з синдромом Аспергера проявляється в нечутливості
до емоцій та почуттів інших людей, виражених мімікою, жестами, відтінками
мовлення; нездатності до вираження власного емоційного стану. Тому діти з таким
порушенням часто здаються егоцентричними, черствими, емоційно холодними,
нетактовними, непрогнозованими в своїй поведінці. Багато хто з них погано
переносить контакт з іншими людьми, а при спілкуванні практично не дивиться в
очі співрозмовнику, або дивиться незвичайним фіксованим поглядом (як на неживий
предмет).
Найбільші складності дитина з синдромом Аспергера відчуває
при спілкуванні зі своїми однолітками, віддаючи перевагу оточенню дорослих або
дітей молодшого віку. Під час взаємодії з іншими дітьми (спільних
ігор, вирішення завдань) така дитина намагається нав’язати оточуючим свої
правила, не йде на компроміс, не може співпрацювати, не приймає чужі ідеї. У
свою чергу, дитячий колектив також починає відторгати таку дитину, що
призводить до ще більшої соціальної ізоляції дітей з синдромом Аспергера.
Підлітки важко переносять свою самотність, у них може спостерігатися депресія,
схильність до суїциду, наркотичної та алкогольної залежності.
Особливості
інтелекту і вербального спілкування при синдромі Аспергера
Коефіцієнт
інтелекту в дітей з синдромом Аспергера може перебувати в межах вікової
норми або навіть перевищувати її. Однак при навчанні дітей виявляється
недостатній рівень розвитку абстрактного мислення та здатності до осмислення,
відсутність досвіду самостійного вирішення завдань. При наявності феноменальної
пам’яті та енциклопедичних знань, діти часом не можуть адекватно застосувати
свої знання в потрібних ситуаціях. Разом з тим, діти з таким порушенням часто
домагаються успіхів в областях діяльності, якими вони захоплюються. Найчастіше
це історія, філософія, географія, математика, програмування.
Коло інтересів дитини
з синдромом Аспергера обмежене, однак своїм захопленням вони віддаються
пристрасно та фанатично. При цьому вони надмірно зосереджуються на деталях,
концентруються на дрібницях, «зациклюються» на своєму хобі, постійно
перебувають у світі своїх думок і фантазій.
Мова
дитини з синдромом Аспергера граматично правильна, але відрізняється повільним
або прискореним темпом, монотонністю і неприродним тембром голосу. Зайва
академічність і книжковий стиль мовлення, наявність мовних шаблонів сприяють тому,
що дитину часто називають «маленьким професором».
Дитина
з синдромом Аспергера може довго та детально розповідати про предмети, які
їй цікаві, не відстежуючи при цьому реакцію співрозмовника. Найчастіше вони не
здатні першими почати розмову та підтримати бесіду, що виходить за область їх
інтересів. Тобто, незважаючи на потенційно високі навички мовлення, діти не
здатні використовувати мову як засіб комунікації. У дітей з такими порушеннями
зустрічається семантична дислексія – механічне читання без розуміння
прочитаного. При цьому діти можуть мати підвищені здібності до письмового
викладу своїх думок.
Особливості
сенсорної і моторної сфери при синдромомі Аспергера
Дітей з синдромом Аспергера характеризує розлад сенсорної
чутливості, що проявляється в підвищеній сприйнятливості до різних візуальних,
звукових, тактильних стимулів (яскравого світла, звуку крапель води, вуличному
шуму, дотиків до тіла, до голови і т.п.). З раннього дитинства дитина з
синдромом Аспергера відрізняється надмірною педантичністю та стереотипністю
поведінки. Такі діти щодня дотримуються рутинних ритуалів, а будь-яка зміна
умов або порядку дій приводить до розгубленості, викликає тривогу і
занепокоєння. Дуже часто діти з цим порушенням мають чітко виражені
гастрономічні пристрасті, заперечуючи категорично будь-які нові страви.
Дитина з синдромом Аспергера може мати незвичайний
нав’язливий страх (дощу, вітру і т.п.), який відрізняється від типових страхів
у дітей відповідного віку. При цьому в небезпечних ситуаціях у них
може бути відсутнім інстинкт самозбереження та достатня обережність.
Як
правило, у дітей з таким синдромом порушені моторні навички та координація
рухів. Вони довше, ніж однолітки, не можуть навчитися застібати ґудзики та
зав’язувати шнурки; в школі мають нерівний, неакуратний почерк, через що
отримують постійні зауваження. В дітей з синдромом Аспергера можуть
спостерігатися стереотипні нав’язливі рухи, незграбність, порушення постави та
ходи.
Успішність
соціальної адаптації дітей з синдромом Аспергера багато в чому
залежить від організації правильного психолого-педагогічного супроводу на
різних етапах життя дитини. Незважаючи на те, що діти з синдромом Аспергера
можуть відвідувати загальноосвітню школу, вони потребують індивідуалізованих
умовах навчання (організації стабільного середовища, створення мотивації, що
сприяє академічним успіхам та ін.).
_____________________________________________________________________________
Ірпінська міська психолого-медико-педагогічна консультація
знаходиться
за адресою:
м.Ірпінь,
вул. Северинівська, 129-А
(у приміщенні Ірпінської загальноосвітньої школиІ-ІІІ
ст. № 3).
Телефони
для довідок: 92-226, 95-440, моб. тел. 098-602-9021,
http://dinadefectologlogopedblogpostcom.blogspot.com/
Комментариев нет:
Отправить комментарий