Дизартрія (від грец. dis — порушення ознаки або функції, arthroo — членування, розмежування) —
це мовленнєве порушення, зумовлене органічним ураженням центральної нервової
системи (її рухової системи), що характеризується розладами артикуляції,
фонації й дихання.
Порушення
голосоутворення й артикуляції при дизартрії виявляються по-різному і залежать
від характеру й тяжкості ураження нервової системи. У легких випадках
спостерігаються окремі порушення звуковимови, "змазане мовлення"
(йдеться про мінімальні прояви дизартрії, що називаються "стертою"
дизартрією); у тяжчих — порушення звуковимови, темпу, виразності, модуляції,
заміни та пропуски звуків, загалом вимова стає незрозумілою.
