Дизартрія (від грец. dis — порушення ознаки або функції, arthroo — членування, розмежування) —
це мовленнєве порушення, зумовлене органічним ураженням центральної нервової
системи (її рухової системи), що характеризується розладами артикуляції,
фонації й дихання.
Порушення
голосоутворення й артикуляції при дизартрії виявляються по-різному і залежать
від характеру й тяжкості ураження нервової системи. У легких випадках
спостерігаються окремі порушення звуковимови, "змазане мовлення"
(йдеться про мінімальні прояви дизартрії, що називаються "стертою"
дизартрією); у тяжчих — порушення звуковимови, темпу, виразності, модуляції,
заміни та пропуски звуків, загалом вимова стає незрозумілою.
Характерним
для дітей з дизартрією є тотальне порушення звуковимови (вимова голосних і
приголосних, ритміко-інтонаційне і мелодійне забарвлення мовлення) унаслідок
обмеження рухливості артикуляційних м'язів.
При
тяжких ураженнях центральної нервової системи мовлення унеможливлюється у
зв'язку з повним паралічем мовиорухових м'язів. Такі порушення називаються
анартрія.
Найчастіше
дизартрія спостерігається при дитячому церебральному паралічі (ДЦП). д
Залежно
від локалізації ураження нервової системи розрізняють декілька форм
дизартричних розладів: бульбарну, псевдобульбарну, коркову, підкоркову
(змішану, екстрапірамідну), мозочкову. Кожна з цих форм має
клініко-психологічні, нейролінгвістичні характеристики і потребує
диференційованого не тільки корокційно-логопедичного втручапня, але і спільної
систематичної роботи багатьох спеціалістів цього напряму.
Консультацію
можна отримати у Діни Борисівни Тимошенко-Ушакової (дефектолога-логопеда,
психолога, сурдопедагога) за телефонами: 92-226, 0633955011.
www.facebook - сторінка Ірпінська
психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК)
Комментариев нет:
Отправить комментарий