Індивідуальна
програма реабілітації – комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків
реабілітаційних заходів з визначенням порядку й місця їх проведення, спрямованих
на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму та
здатності конкретної особи виконувати види діяльності, визначені в
рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.
Чому педагогам чи батькам важливо
знати про цей документ?
В індивідуальній
програмі реабілітації зазначається провибір і забезпечення конкретними засобами
чи послугами реабілітації,
включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання
зі спеціальним шрифтом,
звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його
індивідуальної програми реабілітації.
Індивідуальна
програма реабілітації є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними
установами, дитиною з інвалідністю
незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу й форми власності.
Індивідуальна
програма реабілітації має рекомендаційний характер.
Де зазначається
інформація про індивідуальну програму реабілітації?
У Постанові
Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 757 «Про затвердження
Положення про індивідуальну програму реабілітації».
Індивідуальна
програма реабілітації розробляється на підставі Державної типової програми реабілітації
інвалідів, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. N 1686 (1686-2006-п)
(Офіційний вісник України, 2006 р., N 50, с. 3311).
Хто складає
індивідуальну програму реабілітації для дітей з інвалідністю?
Для повнолітніх
осіб з інвалідністю індивідуальна програма реабілітації розробляється
медико-соціальною експертною комісією
(МСЕК); для дітей з інвалідністю – лікарсько-консультативною комісією (ЛКК)
лікувально-профілактичних закладів за зареєстрованим місцем проживання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий